Сім’я – диференційована соціальна група. В ній представлено різні вікові (старші і молодші члени сім’ї), статеві (чоловіки і жінки), професійні «підсистеми» (мама – лікар, тато – інженер, дідусь – шофер, бабуся – продавець). Це дозволяє дитині найширше проявляти свої можливості, швидше і повніше реалізовувати свої потреби (А.Т.Харчев, І.В.Гребенніков, Ю.П.Азаров).

Батьки – головні природні вихователі дитини. Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. Батьки є першим суспільним середовищем дитини, а родина – провідним інститутом соціалізації. Батьки першими розкривають маленькій людині предметний світ і надають йому емоційного забарвлення. Через життя в сім’ї формується ставлення до людей, речей, самого себе, виробляються ідеали та цінності. Любов дитини до батьків забезпечує безпеку, виступає гарантом емоційного благополуччя. Дитині мало просто того, щоб її любили. Вона потребує підтримки на всіх періодах дитинства.

Вираз «діти – дзеркало сім’ї” дуже точно передає зміст орієнтації дитини на сукупність духовних і моральних цінностей, які культивує її сім’я. В кожній родині свої уявлення про добро і зло, свої пріоритети і моральні цінності: в одній на високий щабель поставлені доброта, милосердя, гуманність, в інших – навпаки, панує культ жорстокості. Батьки всіляко стимулюють і заохочують такі дії, способи поведінки, які відповідають їх уявленням про те, що добре, а що погано.

Позиція дитини потребує поваги, розумного захисту і підтримки з боку дорослих учасників взаємодії. Отже важливість сімейного виховання ще не забезпечує його педагогічної ефективності. Воно досить часто характеризується стихійністю, а в зв’язку з цим буває, інколи одностороннім, не завжди послідовним та систематичним. Більшість молодих батьків усвідомлюють, що потребують кваліфікованої і доброзичливої допомоги з боку вихователів. Саме цим пояснюється необхідність взаємодії, навіть взаємопроникнення сімейного і суспільного дошкільного виховання. У сучасній сім'ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім'я. Саме завдяки проживанню в сім'ї, цілеспрямованим її зусиллям людина пізнає, осягає свою людську сутність, обов'язки перед іншими людьми, передусім перед батьками і дітьми, утверджує в собі все людське. Для цього вона повинна виростати в сім'ї, в якій витає дух любові, всі чуйно, турботливо ставляться одне до одного. Адже уроки доброти, любові, здатність до співпереживання неможливо почерпнути з книжок. Процеси демократизації в системі освіти, її варіативність, інноваційні програми обумовили необхідність пошуку рішення проблем взаємодії дошкільного навчального закладу з родиною, створення умов для підвищення педагогічної культури батьків. Зміцнення й розвиток тісного зв'язку й взаємодії різних соціальних інститутів (дитячий сад, родина, суспільство) забезпечують сприятливі умови життя й виховання дитини, формування основ повноцінної, гармонійної особистості. На сучасному етапі в основу спільної діяльності родини й дошк ільного закладу закладені наступні принципи: - батьки й педагоги є партнерами у вихованні й навчанні дітей; - єдине розуміння педагогами й батьками цілей і завдань виховання й навчання дітей; - допомога, повага й довіра до дитини як з боку педагогів, так і з боку батьків; - знання педагогами й батьками виховних можливостей колективу й родини, максимальне використання виховного потенціалу в спільній роботі з дітьми;- постійний аналіз процесу взаємодії родини й дошкільного закладу, його проміжних і кінцевих результатів.

ДНЗ надає допомогу батькам у конкретних проблемах по догляду за дитиною, методах його виховання; у накопиченні інформації із сімейного виховання й практичних порадах; у пошуках виходу із кризових ситуацій. Важливо й залучення батьків до участі не тільки в виховній, але й у фінансовій діяльності ДНЗ. Багато перерахованих аспектів участі батьків потребують від колективу напружених міркувань, а можливо, і переоцінки своєї професійної ролі: переорієнтація на роботу з батьками може виявитися складною для працівників, чиє мислення й планування діяльності раніше були повністю зосереджені на дітях. Формування співробітництва дітей, батьків і педагогів залежить насамперед від того, як складається взаємодія дорослих у цьому процесі. Результат виховання може бути успішним тільки за умови, якщо педагоги й батьки стануть рівноправними партнерами, тому що вони виховують тих самих дітей. В основу цього союзу повинна бути покладена єдність прагнень, поглядів на виховний процес, вироблені спільно загальні цілі й виховні завдання, а також шляхи досягнення намічених результатів. Як педагоги, так і батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими й щасливими. Батьки готові підтримати задачі педагогів, спрямовані на задоволення й розвиток інтересів, потреб дітей. Батьки - дорослі люди, які мають великий життєвий досвід, знання, що вміють аналізувати ситуації, тому в рішенні ряду проблем педагог може одержати їх потрібну й корисну раду. Існує проблема як і в нашому колективі, так і в інших, що не всі батьки відгукуються на прагнення педагога до співробітництва з ними, не виявляють цікавість до об'єднання зусиль по вихованню й навчанню своєї дитини. Вихователю необхідне терпіння й цілеспрямований пошук шляхів рішення цієї проблеми. Варто починати роботу й взаємодію з тими, хто бажає брати участь у житті групи, підтримує педагогів, навіть якщо таких батьків буде мало.

. Сутність взаємодії полягає в узгодженні в інтересах дитини вимог, дій дошкільного закладу і сім'ї як суб'єктів її виховання, активне залучення батьків до педагогічного процесу, надання допомоги педагогічному колективу дошкільного закладу. Завдання взаємодії: забезпечення дитині в сім'ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно - особистісному спілкуванні, розвиток її творчих і що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її виховання та навчання, створюють для неї належні умови. Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім'ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Удосконалювати роботу з батьками -це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою.нтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків. Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями повинні збудувати свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх. Вихователь та батьки діють в інтересах дитини, приймають рішення стосовно її вихованнята навчання, створюють для неї належні умови. Від того наскільки ці взаємовідносини будуть узгоджені, настільки залежить успіх формування особистості в цілому. А саме, взаємодія в педагогічному процесі сім'ї та дошкільної установи здатна формувати індивідуальність, активізувати особистий творчий потенціал не тільки дитини, але і педагогів та батьків. Удосконалювати роботу з батьками -це у разі необхідності вносити зміни, які збагачують зміст і форми роботи, покращують різні її показники, роблять більш доцільною, сучасною, гнучкою..

Напади дитячої агресивності часто заганяють батьків у глухий кут. "Як же так? Адже ми так любимо дитину, намагаємося вчити її тільки доброго", - розводять руками мами й тата. Давайте розглянемо проблему дитячої агресивності з усіх боків.

Буває так, що дитина зовсім не агресивна. Вона ніколи не вдарить дорослого або іншу дитину, не скаже поганого слова, не розлютиться. Така повна відсутність агресивності - скоріше, великий недолік, ніж достоїнство. Агресивність необхідна для нормального розвитку дитини, інакше вона не змогла б пізнавати навколишній світ, захищатися, конкурувати з іншими людьми. Якщо батьки суворо забароняють дитині виявляти необхідну агресію (не бий, не відбирай іграшку, не кричи...), то таке придушення агресії може призвести до неврозу або до того, що один раз ця сама агресія вирветься назовні з ефектом пружини, що розпрямилася.

Бажаючи виховати свою дитину доброю та чуйною, деякі батьки прагнуть максимально обмежити агресію, яку вона виявляє. Як часто можна почути: "Навіщо ти вдарив Катю? Зовсім не обов'язково битися, можна домовитися" Якщо дитині 2-3 роки, домовлятися з нею ще досить складно, оскільки в цьому році вона ще не дуже добре говорить. Їй доступні тільки два способи розв'язання проблеми: вдарити Катю або поступитися, тобто бути переможеною.

Часто агресивна поведінка є наслідком тих стосунків, які маля спостерігає в родині.

Якщо батьки час від часу застосовують фізичні покарання, то не слід дивуватися, що дитина не вміє спілкуватися по-іншому. Малюк знає, що мама або тато б'ють його, щоб він був слухняним. Природньо, він звикає до того, що якщо потрібно щось отримати від людини, її необхідно вдарити. Безглуздо переконувати дитину не віднімати, а чемно просити іграшку, що сподобалася, в іншого маляти, якщо Ви самі тільки що накричали на неї, відбираючи, скажимо, брудну палку. Згодом такі діти можуть стати практично некерованими, такими, що не реагують на прохання та умовляння. Ви будете змушені підвищувати тон або впливати фізично.

Дитина може поводитися агресивно через прагнення привернути увагу оточуючих.

Наприклад, із певних причин вона не вирізняється серед інших дітей умінням співати або малювати. Але якщо зруйнувати сніжну фортецю, яку будувала вся група на чолі з вихователем, її неодмінно помітять, і будуть обговорювати подію весь день. "Рецепт" тут тільки один: Ваші дії та слова повинні постійно переконувати малюка в тому, що його люблять не за щось, а не зважаючи ні на що.

Ще одна розповсюджена причина дитячої озлобленості - ревнощі.

Агресія дитини може бути спрямована як на людину, чию прихильність вона намагається завоювати, так і на свого "конкурента". Наприклад, мама при своїй дочці похвалила іншу дівчинку за гарний малюнок. Вона могла це зробити просто так або з педагогічних міркувань, щоб дочці схотілося намалювати так само. А дочка не поспішає брати в руки олівець: замість цього вона рве шедевр на шматочки й відштовхує нахабне дівчисько, що насмілилося вкрасти в неї увагу та похвалу мами.

Іноді об'єктом агресії стає та людина, якій малюк заздрить, і яку він хоче принизити, "покарати" за перевагу. Якщо предметом заздрості є іграшка, дитина може відняти її, - але не для того щоб погратися, а щоб зламати або сховати і, таким чином, нібито знищити різницю між собою та її власником. Така поведінка свідчить про низьку самооцінку дитини: необхідно допомогти їй зрозуміти, що вона теж гарна, розповісти, які в неї є позитивні якості.

Деякі діти використовують агресію як захист від непередбаченого й ворожого навколишнього світу, зважаючи на те, що кращий спосіб оборони - це напад. Така поведінка властива дітям, чиї батьки не мають чіткої стратегії у вихованні й можуть по-різному оцінювати вчинки своєї дитини залежно від настрою, наявності поруч сторонніх. Малюк знає, що від людей можна чекати всього, тому поводиться агресивно "про всяк випадок".

Дуже часто батьки зауважують, що дитина кусає, дряпає або б'є саму себе. Це теж прояв агресії. Одна з причин такої поведінки - сувора заборона на прояв агресії щодо інших людей. Складніше всього дитині виплеснути негативні емоції на дорослих, особливо на батьків, любов яких вона боїться втратити. Наприклад, маля не хоче йти із прогулянки. Мама бере його за руку, щоб повести додому. Дитина вередує, ф, розпалившись, кусає мамине зап'ястя, намагаючись звільнитись. Але після суворого питання: "Це що таке?", починає кусати себе. Чому? Тому що вона ще "не охолола", і їй складно робити щось інше.

Не чекайте, поки малюк сам заспокоїться, допоможіть йому в цьому. Оберніть усе на жарт: "Ой, ти себе їси? Ти, напевно, солоденький?" Нехай Ваша дитина вчиться знаходити позитивний вихід із конфліктних ситуацій. У протилежному випадку звичка використовувати власне тіло для помсти собі або навколишнім призведе до формування негативного ставлення до самого себе.

Як же реагувати на дитячі спалахи агресивності? Насамперед, дитина повинна знати, що Ви її любите незалежно від того, як вона поводиться. Тому не потрібно занадто активно захищати того, кого маля скривдило, і підкреслювати різниу Вашому ставленні до кривдника та "жертви": ти, такий злий і поганий, скривдив когось доброго й хорошого. Це не викличе в дитини співчуття.

Вона просто дійде висновку, що й Ви проти неї. Краще зробити акцент на тому, що дитина зробила поганий вчинок, скривдивши іншу людину.

Дайте малюкові зрозуміти, якої поведінки Ви від нього очікуєте, і надайте йому можливість виправитися.

Безглуздо прагнути того, щоб дитина не почувалася агресивно. Важливо, щоб вона навчилася стримувати або спрямовувати агресію в інше русло.

Маленька людина поки не здатна аналізувати свої переживання. Негативні емоції, що накопичуються, спричиняють їй самій величезний психологічний дискомфорт. Тому завдання дорослого - допомогти малюкові висловити те, що він почуває.

Що робити з агресивними дітьми?

* Замисліться над причинами такої поведінки.

* Якщо причина агресивності - дефіцит батьківської уваги, то Ви самі знаєте, що потрібно робити.

* Не карайте малюка фізично.

* Не кричіть, не звинувачуйте дитину у вчиненому. Це не допоможе.

* Спробуйте заспокоїти та відвернути дитячу увагу.

* Поговоріть із дитиною, розкажіть, чого Ви від неї очікуєте.

* Якщо напади агресії відбуваються досить часто, можна допомогти дитині спрямовувати її агресію в безпечне русло. Це можуть бути заняття спортом, найкраще - плаванням.   

ПОРАДИ БАТЬКАМ НА ЛІТО.

- Виходити на прогулянку до 10.00 і після 17.00

- Під час жари намагатись менше знаходитись на вулиці.

- На пляжі маленьким дітям бути не обов’язково, сонцезахисним кремом користуватись небажано. Це хімічні сполуки ,і як прореагує шкіра малюка на їх компоненти –невідомо. Так що краще утриматись від цього примінення і не зловживати сонячними ваннами.

- Обмежте поїздки навіть на ближні відстані ,особливо, якщо в машині нема кондиціонера.

- Дітей ,особливо до трьох років ,в жарку пору вивозити не рекомендується.

- Не пийте зафарбовану солодку воду. Барвники і стабілізатори здоров’я вашій дитині не додадуть, а алергію викликати можуть.

- Для маленьких дітей беріть з собою ромашковий чай, компот з сухофруктів або кип’ячену воду.

- Старшим дітям можна пити мінеральну воду, протипоказана мінеральна вода дітям грудного віку і вагітним.

- Намагайтесь не вживати сильногазовані напої.

- Дітям рекомендується загорати в тіні.

- Носити малюкам треба вільний бавовняний або льняний одяг світлих тонів.

- Дітям обов’язково треба носити головні убори.

- Вміти надавати першу допомогу при теплових і сонячних ударах.

ЛІКУЄМОСЬ МОРЕМ

Літо-це не тільки час, коли можна забути про теплий одяг, але і час покращити своє здоров’я. Причому самим органічним способом. А для малюків це дуже необхідно, бо попереду-цілий рік. Дуже корисно поїхати на море, щоб познайомитись з секретами телассотерапії. А в поняття телассотерапії входить все ,що пов’язане з морем :сонячні, повітряні, пісочні ванни, прогулянки на березі моря, сон біля моря, морські купання. Останні грають особливу роль в загартуванні і укріпленні організму малят.

Але слід пам’ятати, що якщо ви живете далеко від моря, різка зміна клімату ,активне сонце, жара можуть причинити більше шкоди, ніж користі. Встановлено, що період адаптації становить 2-3 тижні. Це достатньо хворобливий процес для дитини. Повертаєтесь додому-дитячому організму знову треба перебудовуватись. Педіатри категорично проти того, щоб подібним іспитам підлягали діти до року. Але і тим ,в кого малюкам менше трьох років, слід бути обережними.
Перебування на пляжі треба обмежити вранці до 11.00, а повернутись на берег можна лише після 16-17.00.
Якщо в тіні, під парасолькою утримати малюка не можна, одягніть на нього панамку і легку футболку. В ній його можна і купати, так як сонячні промені проходять через товщу води і можуть обпалити ніжну шкіру. Мокру футболку після купання треба змінити.
Не дозволяйте малюку довго гратись на морському піску, навіть, якщо вода в морі тепла.

В ЯКІ ІГРИ ГРАТИСЬ НА ПЛЯЖІ ?

Відпочиваючи з допитливим малюком біля води, про лежачий стан можна тільки мріяти. Але хіба це головне? Зате який простір для ігор і творчості дає морський або річний пляж!
Найулюбленіша забава для малят - малювання по мокрому піску. Запропонуйте дитині щось намалювати, а ще краще-зробіть це з нею разом.
Цікаві візерунки на піску виходять з камінчиків і мушлів. Зобразьте який-небудь простий силует або сюжет і запропонуйте дитині викласти його по контуру камінцями.
Можна взяти з собою на пляж олівці або фломастери. З їх допомогою великі плоскі камінці легко перетворювати в цікавих звірят або улюблених казкових героїв.
На піску можна не лише малювати, але і писати. Дивись, до кінця відпустки малюк гарно навчиться читати і писати не лише слова, а й речення, розв’язувати прості приклади.
Але найбільшу користь для здоров’я малят принесуть рухливі ігри на пляжі. Це такі ігри як „Море і суша”(на слово „море” дитині треба забігти у воду, на слово „суша” - вибігти в намальоване на піску коло),”Щуки і жабенята” (щука ловить жабенят) тощо.
Ще дуже цікаво і весело просто побризгатись водою або погратись водяними пістолетам чи іншими іграшками.
Коли обливатись набридне, можна просто позмагатись в міткості: влучити камінчиком в стаканчик, в воду, в коло і т.д.

У відпустку з дитиною! (Консультація для батьків)

Раніше педіатри категорично не радили брати дітей із собою у відпустку до досягнення ними віку трьох років. Сучасні лікарі не забороняють відпочивати разом із немовлям, починаючи з тримісячного віку, але радять обирати місця в межах нашої держави (схожість кліматичних умов, відсутність температурних змін, звичні продукти харчування). Звичайно, збираючись у відпустку з немовлям, варто порадитись з дільничим лікарем та ретельно виважити всі „за” і „проти”. Пропоную ознайомитись із загальними рекомендаціями та дізнатися про найпоширеніші застереження.
Отже, якщо вашій дитині від трьох місяців до трьох років, можете відпочивати разом у межах нашої держави на березі моря, у Карпатах або ж в іншому обраному вами місці. А щоб цей відпочинок був цікавим і безпечним, візьміть до уваги поради:

- Підготуйте в дорогу їжу, яка не швидко псується (для перекушування можете взяти печиво, помиті фрукти, різні горішки, курагу тощо) та іграшки для дітей на час перебування у транспортному засобі. Якщо їдете власним авто, розрахуйте час так, щоб робити в дорозі короткочасні зупинки.

- Малюки адаптуються до нових умов приблизно через тиждень, тому якщо вже відпочивати, то не менше 21 дня!

- У цьому віці дітки досить добре сприймають подорожі у потягах та автівках, тому додаткових проблем у дорозі не виникатиме. Та якщо вашу крихітку захитує під час перевезень, порадьтесь заздалегідь із лікарем з приводу використання гомеопатичних або інших препаратів (вам підкажуть асортимент та дозування, враховуючи вік, вагу та іншв особливості малюка).

- Важливим є дотримання звичного режиму, щоб внутрішній біологічний годинник малечі легко пристосувався до нових умов.

- Слід обирати такий період року, коли погодні умови найбільш сприятливі для вас – важка літня спека може завадити приємному відпочинку. Отже, плануйте відпустку на кінець серпня, початок вересня.

- Заздалегідь порахуйте час між щепленнями – поверніться з відпустки мінімум за тиждень до чергового щеплення, адже організм дитини має знову адаптуватися до змін.

- Не годуйте малюка „новими” продуктами, щоб запобігти отруєнням та проявам алергічних реакцій. Якщо малюк перебуває на грудному вигодовуванні, ця порада стосується насамперед матусі – намагайтесь дотримуватися сталого „домашнього” раціону і не експериментуйте з екзотичними плодами та стравами.

- Краще взяти із собою візочок, він стане вам у пригоді під час приємних прогулянок.

- Візьміть максимально можливу кількість речей для дитини та обов’язково один комплект теплого одягу – про всякий випадок. Одягу має вистачити, щоб не прати щодня.

- І найголовніше – їхати на курорт краще до санаторіїв, пансіонатів, готелів або баз відпочинку, де передбачено умови для маленьких відвідувачів та цілодобово чергує медичний персонал. Нагадую наразі, що найбільша кількість таких дитячих спеціалізованих закладів є в Євпаторії.

- Якщо маленькому мандрівнику вже виповнилося три роки, можете сміливо подорожувати до сусідніх та європейських держав (бажано також подібних за кліматичними умовами до нашої). На відміну від немовлят, такі дітки легко переносять подорожі літаком та швидше адаптуються до інших умов. Поради щодо звичного режиму та екзотичних продуктів харчування залишаються актуальними тільки не перенавантажуйте діточок екскурсіями – передусім це сімейний відпочинок і бажання та зацікавленість малюка мають стати для вас пріоритетними.

Дотримуйтесь загальних порад лікарів щодо режиму дня:

- не виходьте на сонце між 11.00 та 16.00;

- організуйте обідній сон малюка;

- слідкуйте за часом купання, якщо відпочиваєте біля води;

- використовуйте сонцезахисний крем;

- завжди одягайте дитині панамку або інший головний убор;

- щоб захистити плечі, одягайте на крихітку футболку;

- не купуйте фруктів, випічки та інші домашні страви з рук.

Іграшки у подорож обирайте разом із дитиною – долучайте до самостійного прийняття рішень. Якщо малеча в обідню перерву не відпочиває, візьміть із собою набори для малювання, книжки та невеличкі пазли або танграм, щоб малюк не нудьгував. Залежно від віку дитини оберіть плавзасіб – круг, нарукавники, жилет чи щось інше. Завжди контролюйте дитину під час перебування у воді. Плануючи „зелений туризм” або відпочинок у селі у родичів, крім переліченого, подбайте про наявність у вашій аптечці ліків першої необхідності. Не завадить також засіб від комарів та сонячних опіків.
І ще – готуючись до подорожі, об’єктивно оцінюйте поради сторонніх осіб. Зазвичай лише дільничий лікар володіє чіткою інформацією щодо стану здоров’я саме вашої дитини. З педіатром можна порадитись, яку місцевість краще обрати для відпочинку та перебування на якому курорті зміцнить здоров’я вашої крихітки.
Пам’ятайте, що найбільш зухвалі вороги відпочинку – бездіяльність і нудьга, тому сплануйте відпустку заздалегідь так, щоб спільна подорож подарувала тільки приємні спогади всім мандрівникам.   

Поради батькам

Незабаром діти старшої групи закінчать навчання і виховання в дитячому закладі і переступлять поріг школи. У дітей і батьків з’являться нові обов’язки і турботи. Щоб перехідний період був комфортним для малят,
батькам пропонуємо скористатися порадами, які дає Програма для дітей старшого дошкільного віку „Впевнений старт”, щодо пізнавального та мовленнєвого розвитку дітей, за якою працюють педагоги і діти старшої вікової групи у нашому дошкільному навчальному закладі. Маючи хорошу дошкільну підготовку в навчанні й вихованні, дітям буде легше адаптуватися до нової сторінки в їхньому житті.

Поради батькам щодо пізнавального розвитку дитини
старшого дошкільного віку

* створюйте умови та підтримуйте пізнавальні інтереси дитини, забезпечуючи розвиток її природних здібностей та нахилів, задовольняючи пізнавальні потреби;
* збагачуйте обізнаність дитини про довколишній світ новою інформацією про предметне, природне, соціальне довкілля, світ гри, мистецтва, саму себе;
* пізнавайте, досліджуйте світ разом з малюком: обговорюйте, читайте, експериментуйте та ін. Заохочуйте прагнення збагачуватись новими і корисними знаннями завжди і всюди. Наприклад, оформіть передплату пізнавального дитячого журналу, запишіться до дитячої бібліотеки тощо;
* залучайте до перегляду та прослуховування радіо — і телепередач пізнавального напрямку, обговорюйте побачене й почуте в родинному колі;
* частіше бувайте з дітьми на природі (парк, ліс, річка), відвідуйте зоопарк, ботанічний сад, музеї, вистави дитячих театрів, дійства громадських свят, виставки квітів, тварин тощо;
* залучайте дітей до догляду за рослинами (квітник, сад, город) та тваринами (птахами, рибками, земноводними та іншими домашніми улюбленцями); за бажанням, обладнайте акваріум, влаштуйте квітник, город на підвіконні;
* заохочуйте до активного розв’язання завдань пізнавального, пошукового, логічного характеру, наприклад, загадок, ребусів, кросвордів та ін.;
* спільно з дітьми складайте усні й письмові листи, листівки для близьких родичів і друзів, оформляйте плакати, газети-стіннівки з привітаннями, розповідями про цікаві, значущі події тощо;
* виховуйте у дошкільника почуття родинності: любові і шани до батьків та родичів, пам’яті про покоління роду, вдячності до праці рідних, поваги до старших, турботи про молодших;
* забезпечуйте можливість активної участі дітей у підготовці та святкуванні днів народження, ювілеїв, днів пам’яті, календарно-обрядових свят; здійсненні подорожей; разом з дітьми виготовляйте подарунки, привітання, готуйте святкові виступи, колекціонуйте та ін.
* за можливістю, вдома облаштуйте родинний куточок, в якому розмістіть «дерево роду», фотографії та відео сімейних подій, рукотворні вироби тощо;
* вчіть малюків усвідомлювати себе як частку сім’ї, дитячої спільноти у навчальному закладі, відповідальну особистість у світі природи, людину серед інших – у суспільстві на прикладі власної активної життєвої позиції;
* формуйте основи логічного мислення, вчить дитину висловлювати власну думку на основі розумових висновків;
* активно виявляйте патріотичні почуття, громадянську позицію; гордість за свою родину, батьків, рідне місто, село, Україну; подавайте гідний приклад втілення понять «порядок», «безпека», «природоохоронна робота» у практичне життя дитини та родини;
* створюйте спеціальне розвивальне середовище, яке б сприяло використанню набутих знань, вмінь та навичок з логіко-математичного розвитку в родинному побуті дитини;
* формуйте елементарні економічні уявлення дитини за допомогою залучення до планування сімейного бюджету (планування витрат, обговорення вартості речей та ін.);
* виховуйте почуття вдячності до праці інших людей, бережливого ставлення до природи, речей.

Поради батькам щодо мовленнєвого розвитку дитини
старшого дошкільного віку

Якомога більше спілкуватися з дітьми, розповідати їм і читати художню, пізнавальну літературу. Збагачувати досвід дітей позитивними враженнями під час прогулянок, екскурсій, цікавих спостережень у соціальному, культурному і природному довкіллі. При цьому враховувати пізнавальні інтереси й переваги своїх дітей. Детальніше зупинятися на об’єктах і явищах, які привабили дитячу увагу найбільше.

Розповідати дітям про себе (своє навчання, роботу, захоплення), про родичів (де живуть, ким працюють, ким доводяться дитині, які мають чесноти та інше) та людей, які оточують дитину за межами сім’ї. Частіше ділитися з дітьми спогадами про минуле, дитинство дорослих, улюблені ігри, друзів дитинства, цікаві чи складні життєві ситуації. Пропонувати дітям пограти в улюблені ігри рідних людей, почитати їхні улюблені книжки, переглянути улюблені фільми чи послухати дорогі пісні. Попросити малюків описати власні ігри з друзями у дитсадку чи у дворі, знайти в них спільне із уподобаннями свого дитинства, разом з дітьми придумати нові варіанти старих ігор і забав.

Організовувати спеціальні мовленнєві ігри для розвитку різних сторін усного мовлення, можна – із залученням рідних, сусідів, друзів. Так, для збагачення словника різними частинами мови корисно пограти в «Зимові слова», «Солодкі слова», «Скляні (дерев’яні, металеві, пластмасові та ін.) слова», «Ввічливі слова», «Веселі/сумні слова», «Спортивні слова» тощо. Тут важливо дати правильну, чітку установку: «Давай згадаємо всі слова, які нагадують нам про...». Поуправляти дітей у вживанні дієслів буде цікаво в ігрових завданнях «Хто що вміє робити?», «Зміни слово» (утворення нових дієслів за допомогою префіксів), а змагальна вправа «Хто назве більше?» стимулюватиме пошук іменників-назв частин предметів, прикметників, прислівників та інших частин мови.

У повсякденні корисно розширювати запас слів-узагальнень, проводячи ігрові вправи «Назви одним словом», «Магазин меблів (одягу, взуття, іграшок, продуктовий, молочний, овочевий...)», «Що зайве?».

У спілкуванні з дітьми слідкувати, чи вірно вони узгоджують між собою слова у словосполученнях і реченнях, вчасно і коректно виправляти помилки та включати дітей у створювані дорослим ситуації спілкування, де треба застосувати ці уміння. Наприклад, поставити відповідне питання (скільки вікон у нашій квартирі? у якій сукні підеш на день народження?) або запропонувати гру («Пограємо-порахуємо» на узгодження іменників з числівниками, «Хто який?» на узгодження прикметників із займенниками чи іменниками). Можна створювати й провокаційні ситуації мовлення, у яких пропонуються зразки неправильного зв’язку слів у висловлюваннях і які слід виправити («я мчу з гора без лижах» — «я мчу з гори на лижах»).

Звертати увагу дітей на багатозначність слів. У певних ситуаціях не втрачати можливість подумати разом над добором іншого слова замість сказаного, визначенням протилежності у дії чи якості, навести приклад різних значень однакових за звучанням слів. Тут стануть в нагоді й ігри «Скажи інакше», «Дружні слова», «Скажи навпаки», «Слова-близнюки».

Залежно від конкретної ситуації задовольнятися лаконічними висловлюваннями дітей або спонукати їх до побудови більш розгорнутих реплік. Щоб привчити говорити поширеними реченнями, варто подавати власні зразки такого мовлення і залучати дітей до гри. Наприклад, у грі «Мовчун і балакун» один гравець задає основу речення, а інший чи інші по черзі доповнюють її по слову наскільки це можливо: «Стоїть хата. – На березі стоїть хата. – На березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть хата. – На мальовничому березі річки стоїть біла хата і т.д.».

Не менш цікаві ігри можна запропонувати із словотвору від заданого слова. Зокрема: побудувати ланцюжок слів від слова «вчити» (вчитель, учень, навчання, вчений тощо); утворити назви помешкань від назви тварини (корова – корівник, свиня – свинарник, курка – курник, вівця – вівчарня та ін.).

З метою відпрацювання чіткої звуковимови корисно розучувати з дітьми чистомовки і скоромовки. Якщо у 5-річних дітей спостерігаються вади звуковимови, слід звернутися за допомогою до фахівця-логопеда й виконувати всі рекомендовані ним артикуляційні, фонематичні вправи для постановки звуків, навчання їх диференціації.

Граючись у слова, варто пропонувати дітям завдання на виділення першого і останнього звука у власних іменах, назвах іграшок чи інших предметів довкілля, спільно з малюками визначати послідовно всі звуки у слові, шукати заданий звук у словах-назвах предметів, картинок, дій довкола себе тощо. Цікаво й позмагатися на більшу кількість названих слів із заданим звуком, із звуком у певній позиції у словах.

Корисно разом з дітьми «маніпулювати» звуками, складами, наголосами у словах, переставляючи їх. Ігри типу «Так і не так» наочно продемонструють дітям значення порядку звуків, складів і місця наголосу у словах .

Започаткувати й надалі підтримувати сімейну традицію щоденних бесід про прожитий день з обговоренням вражень, поточних проблем, досягнень, плануванням спільних заходів для дорослих членів родини і дітей. Спонукати дітей не лише до відповідей на поставлені дорослим питання, а й до самостійної їх постановки.

Привчати дітей бути ввічливими у розмові, бесідах з дорослими і дітьми. Подавати приклад того, як треба вести діалог за столом, у гостях чи при гостях, по телефону. Практикувати ненав’язливий аналіз поточного діалогу за допомогою питань «Чи уважно ти мене слухав?», «Що тобі незрозуміло?», «Які у тебе є питання до мене?» та ін.

Використовувати можливості сім’ї для залучення дітей до складання зв’язних розповідей: описування іграшки або страви, які сподобалися в гостях; описування уявних речей (автомобіля майбутнього, фасонів бальних суконь для Попелюшки, кімнати Незнайка і Знайка); розповідання за серіями сімейних фотографій (про новорічне свято у дитсадку, літній відпочинок) або картинок із дитячих коміксів; переказ літературного твору з власними імпровізаціями за слайдами діафільму, ілюстраціями у книзі; складання розповідей-суджень, міркувань, пояснень після перегляду вистав, телепрограм, поїздок., спілкування з дорослими і дітьми під час відпустки, перебування у лікарні тощо. Ділитися з дітьми своїми враженнями, висновками, ставленнями щодо прочитаного, побаченого, пережитого.

Читати дітям твори дитячої художньої літератури і дитячі журнали. Цікавитися новинками книжкового ринку та періодики для дошкільників, залучати дітей до їх вибору і придбання. Опікуватися домашньою бібліотекою, доручати дітям догляд за книжками, наведення порядку на полицях. 

ЯК РОЗВАЖИТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

Сьогодні, коли школи та дитячі садки закриті на карантин, діти змушені цілими днями залишатися вдома. У житті дитини важливу роль відіграє взаємодія з однолітками - школа, ігри у дворі, дні народження друзів тощо. Але під час карантину батьки повинні тримати їх в ізоляції - заради їх же здоров'я. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете допомогти їй гуляти на вулиці і спілкуватися з друзями?

Дитячі психологи і батьки розповіли про те, як пояснити дітям необхідність залишатися вдома і як розважити їх, поки вони знаходяться на карантині.

Перш за все, вам необхідно переконати дитину в тому, що поруч з нею завжди буде хтось, хто подбає про неї і знайде їй цікаве заняття.

Як говорити з дітьми про коронавірус: поради дитячих психологів

Психологи радять говорити з дитиною про коронавірус тільки в тому випадку, якщо дитина сама про це запитує. В іншому випадку вона все одно не буде вас слухати. Для маленьких дітей хвороба є абстрактним поняттям, а необхідність ізоляції засмучує їх найбільше.

Якщо ви змушені звернутися до медичного закладу, акцентуйте увагу дитини на те, що дорослі тут для того, щоб її захистити. Скажіть дитині, що ви теж знаєте, як захистити себе.

Придумайте веселий спосіб навчити дитину правильних звичок, щоб дати їй відчуття контролю. Наприклад, ви можете перетворити миття рук на гру. Скажіть їй: «Навколо віруси, тому нам потрібно бути обережними. Нам потрібно вимити руки, а потім я розповім тобі, як ще ми зможемо перехитрити віруси».

Дотримуйтесь графіка

Психологи стверджують, що під час карантину важливо підтримувати звичайний розпорядок дня дитини. У вас може виникнути велика спокуса оголосити карантин додатковими канікулами і цілий день сидіти перед екраном телевізора. Однак різка зміна графіка також може викликати у дитини стрес.

Корисно буде написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.

Підтримуйте контакт з друзями і близькими

Для дитини важливо підтримувати контакт з друзями - це знизить рівень її стресу. Також спілкуйтеся з близькими і родичами, яких ви не можете відвідати особисто, але хвилюєтесь про їхнє здоров'я.

Використовуйте Skype або інші відеочати. Навчіть своїх родичів користуватися ними, якщо вони не вміють. Спілкуйтеся з друзями та родичами в месенджерах і соцмережах.

Влаштуйте танцювальну вечірку

Якщо карантин не дозволяє вам гуляти з дитиною на свіжому повітрі, влаштуйте для дитини танцювальну вечірку вдома. Все, що вам потрібно, - знайти в Інтернеті відповідну музику.

Дитині також сподобається, якщо ви запропонуєте їй разом зробити декорації до вечірки. Ви можете зробити банери або плакати. Також вам можуть стати в пригоді новорічні гірлянди - вони створять вам святкову атмосферу.

Під час карантину використовуйте електронні пристрої з розумом

Батьки дотримуються різних думок з приводу того, чи можна дитині проводити час на карантині за екранами комп'ютерів, планшетів або телевізорів. Одні дозволяють дитині необмежено використовувати електронні пристрої, щоб розважити її, інші строго обмежують використання гаджетів.

Забороняти дитині користуватися гаджетами не варто, але необхідно правильно вибирати для неї контент. Їй підійдуть навчальні програми та канали на Youtube. Розважальні відео повинні відповідати віку дитини.

Залучайте дитину до роботи по дому

Дитячі психологи стверджують, що діти старші трьох років отримують користь від того, що допомагають батькам по дому. Чим молодша дитина, тим більше їй подобається допомагати батькам в різних домашніх справах. Вони допомагають прати, прибирати, накривати на стіл тощо.

Робіть з дитиною поробки

Різноманітні поробки - хороший спосіб розважити дитину і дати їй можливість проявити свої творчі здібності. Багато батьків стверджують, що це заняття подобається дітям. Для цього можна використовувати підручні матеріали: скотч, картонні коробки з-під взуття, обрізки тканини тощо. Для цих цілей добре підходить різнобарвний обгортковий папір: діти роблять з нього колажі, сукні для ляльок і навіть стіни для фортець. Навіть коли весь папір використаний, діти використовують залишки картонних втулок як мечі, влаштовуючи битви.

Фантазія дітей безмежна, і вони можуть використовувати для виробів та ігор практично все, що буде під рукою. Тому під час карантину не варто давати їм для ігор туалетний папір і паперові рушники.

Грайте в улюблені іграшки дитини

Як правило, у кожної дитини є улюблена іграшка, з якою вона може гратися годинами. У когось це настільні ігри, у когось - конструктори Лего. Діти люблять створювати різні об'єкти з деталей конструктора або просто сортувати деталі за кольором. Щоб мотивувати дитину, ви можете дати їй завдання. Наприклад, ви можете запитати її: «Наскільки високу вежу ти можеш побудувати?»